Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/подорожній

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
подорожній
Берлін: Українське слово, 1924

Подоро́жній, я, є. 1) Дорожный; путешествующій, странствующій. Що й у мене борщ не порожній: кипів же там жук подорожній. Грин. III. 132. Подорожня торбина в мене на плечах. Г. Барв. 176. Подорожня сукня. К. ЧР. 53. Пишу про свої подорожні вражіння. Г. Барв. 31. Я з подорожньою товаришкою своєю увійшла в хату. Г. Барв. 31. Подорожній живіт підкрепити. Чуб. V. 1171. Набожний — як жид подорожній. Ном. № 172. Гумене, ну мене, бо я подорожня! Ном. № 2528. Подоро́жня скри́ня. Чемоданъ. НВолын. у. 2) Путешественникъ. Подорожні були якісь смутні. Ніхто б не сказав, що вони їдуть у гості до веселого пана Череваня. К. ЧР. 4. Теманськії і савські подорожні надіялись на любе водопійло. К. Іов. 14.