Словарь української мови (1924)/подриґус

by Борис Грінченко

◀ подриґувати

Словарь української мови Борис Грінченко П подриґус

подридзати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Подриґу́с, са, м. Въ выраж.: з подриґу́сом (уклони́тися). Сильно разшаркнувшись (поклониться). Вклонивсь хлопець та ще з таким подриґусом, аж долівку здер. Ов. Л. 250.