Словарь української мови (1924)/подружжя
| ◀ подруженька | Словарь української мови П подружжя |
подружина ▶ |
|
Подру́жжя, жя, с. 1) Супружество, бракъ. Од сього подружжя народився Єремія. Стор. МП. 63. 2) Мужъ, жена; пара (супружеская). Стали сини до розуму дохожати, стали собі молоде подружжя мати. Мет. 345. Ми, бачите, шукаємо для нашої дівчини подружжя. Стор. Ум. Подру́жжячко. Не травиця ноги спутала, не росиця очі вибила. Спутало мене замужжячко, невірне моє подружжячко. Нп. (Г. Барв. 417).