Словарь української мови (1924)/подувати

by Борис Грінченко

◀ подуванитися

Словарь української мови Борис Грінченко П подувати

подувчитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Подува́ти, ва́ю, єш, сов. в. поду́ти, дму́, дме́ш, гл. Дуть, подуть. Вітре буйний, Аквилоне, подми чарами, крилатий. К. Дз. 222. Знав би собі міхом подувати та залізо кувати. КС. 1882. X. 19.