Словарь української мови (1924)/подумати
| ◀ подумання | Словарь української мови П подумати |
подумняний ▶ |
|
Поду́мати, маю, єш, гл. 1) Подумать; поразмыслить. Ой вийду я до Дунаю, стану, подумаю; стану, подумаю, що долі не маю. Чуб. V. 214. Хиба ти подумала, що я украв? Рудч. Ск. II. 25. 2) Задумать. Подумай жениться — то й діток копиця. Ном. 3) — на ко́го. Заподозрить кого. На Антося ніхто й не подумав. Св. Л. 183.