Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/подухати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
подухати
Берлін: Українське слово, 1924

Поду́хати, хаю, єш, гл. Подуть. За другим разом ножик топлять у миску, потім ложку веретено і гребінку. Послі подухають на миску і кажуть:… Чуб. I. 114.