Словарь української мови (1924)/пожар
| ◀ пожалувати | Словарь української мови П пожар |
пожарина ▶ |
|
Пожа́р, ру́, м. Пожаръ. Викресали вогню із ружини да й пустили пожар по долині. Чуб. V. 850. На пожа́р спуска́ти. Сжигать. А галеру на пожар спускали. АД. I. 219. Въ пѣсняхъ иногда въ значеніи выжженнаго мѣста: Біжить-підбігає, чорний пожар під білі ноги підгортає. АД. I. 114. Ум. Пожа́рець, пожа́речок. А взяв же його (бранця) по пужарові, — чорний пужарець ніженьки коле. АД. I. 24. Да повів же його да пожаречком. АД. I. 26.