Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пожартувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пожартувати
Берлін: Українське слово, 1924

Пожартува́ти, ту́ю, єш, гл. Пошутить. До всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує. МВ. I. 33. Ой ти, мужиче-невірниченьку, да не віриш моєму білому личеньку, що не вільно стати, пожартувати, молодого жовніра поцілувати. Нп. З панянками пожартуєм. Шевч. 158.