Словарь української мови (1924)/пожартувати

by Борис Грінченко

◀ пожарня

Словарь української мови Борис Грінченко П пожартувати

пожати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пожартува́ти, ту́ю, єш, гл. Пошутить. До всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує. МВ. I. 33. Ой ти, мужиче-невірниченьку, да не віриш моєму білому личеньку, що не вільно стати, пожартувати, молодого жовніра поцілувати. Нп. З панянками пожартуєм. Шевч. 158.