Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/позакладати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позакладати
Берлін: Українське слово, 1924

Позаклада́ти, да́ю, єш, гл. 1) Заложить (во множествѣ). Похожає в блискучому довгому каптані, позакладавши назад руки. Левиц. I. 103. 2) Позаклада́ло. Заложило уши. Їм позаклада́ло. Они оглохли. Гліб.