Словарь української мови (1924)/позамітати

by Борис Грінченко

◀ позамірати

Словарь української мови Борис Грінченко П позамітати

позамічати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Позаміта́ти, та́ю, єш, гл. Замести (во множествѣ). Ой коли б мені та, Господи, ранесенько встати, ой щоб тії два слідочки та й позамітати. Чуб. V. 63.