Словарь української мови (1924)/позаночувати

by Борис Грінченко

◀ позаносити

Словарь української мови Борис Грінченко П позаночувати

позанужуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Позано́чувати, чую, єш, гл. Замѣтить, сдѣлать замѣтки, записать (во множествѣ). Позбірав докупи, що позаночувано у себе в шпарґалах. Ном. Передм. II.