Словарь української мови (1924)/позаповідати

by Борис Грінченко

◀ позаповзати

Словарь української мови Борис Грінченко П позаповідати

позапоганювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Позаповіда́ти, да́ю, єш, гл. 1) Договорить (во множествѣ). Жидів з горілками позаповідає аж з Вижниці. Федьк. 2) = Позаказувати. Вх. Уг. 260.