Словарь української мови (1924)/позапрягати

by Борис Грінченко

◀ позапрошувати

Словарь української мови Борис Грінченко П позапрягати

позапрядати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Позапряга́ти, га́ю, єш, гл. Запрячь (во множествѣ). Воли позапрягають. Грин. III. 50. Мої коні воронії да позапрягані стоять. Чуб. V. 534.