Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/позапрягати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позапрягати
Берлін: Українське слово, 1924

Позапряга́ти, га́ю, єш, гл. Запрячь (во множествѣ). Воли позапрягають. Грин. III. 50. Мої коні воронії да позапрягані стоять. Чуб. V. 534.