Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/позаходити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позаходити
Берлін: Українське слово, 1924

Позахо́дити, димо, дите, гл. То-же, что и зайти́, но о многихъ или о многомъ. Козаки після побиванок під Кумейками, на Говтві і Стариці позаходили до якого часу в Московщину. Стор. МПр. 60. Так плакали за ним батько і мати, що трохи в голову не позаходили. Чуб. I. 250.