Словарь української мови (1924)/позбірати

by Борис Грінченко

◀ позбігатися

Словарь української мови Борис Грінченко П позбірати

позбіратися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Позбіра́ти, ра́ю, єш, гл. Собрать (во множествѣ). Шатнувся миттю сам із хати своїх троянців позбірати. Котл. Ен. I. 30. Ой роспустив вівці, та не позбіраю. Мет. 108.