Словарь української мови (1924)/позичати

by Борис Грінченко

◀ позичайло

Словарь української мови Борис Грінченко П позичати

позичка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Позича́ти, ча́ю, єш, сов. в. пози́чити, чу, чиш, гл. 1) — у ко́го. Занимать, занять, брать, взять въ долгъ. Ой піду я до сусіда воза позичати. Мет. 12. 2) — кому́. Одолжать, одолжить кому, давать, дать въ долгъ. Одна бере і другим позичає, а друга не бере й другим не дає. Ком. II. 50.