Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/позлотистий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позлотистий
Берлін: Українське слово, 1924

Позлоти́стий, а, е. Золоченый. Із під поли позлотистий недолимок виньмає. ЗОЮР. I. 206. Объ одеждѣ: шитый золотомъ. Слуги в барвах позлотистих гуляють по ринку. К. Досв. 21.