Словарь української мови (1924)/познака

Матеріал з Вікіджерел

Позна́ка, ки, ж. Мѣтка, знакъ, примѣта. Хиба під вечір або дуже зраня можна здогадатись, що там села, бо дим зніметься, а другої познаки нема, — сказано, в яру. Св. Л. 72. Познаки нема. НВолын. у.