Словарь української мови (1924)/позолочувати

by Борис Грінченко

◀ позолотка

Словарь української мови Борис Грінченко П позолочувати

позомлівати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Позоло́чувати, чую, єш, сов. в. позолоти́ти, лочу́, тиш, гл. Золотить, позолотить. Що в голуба та сизая голова, а в голубки позолочувана. Мет. 26. Голубонько мій, коли б же ти жив, я б твої крила позолотила. Чуб. V. 246.