Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/позсікати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позсікати
Берлін: Українське слово, 1924

Позсіка́ти, ка́ю, єш, гл. Срубить (во множествѣ). Велика була буря… Дощ комиші позсікав, як шаблею. МВ. I. 141.