Словарь української мови (1924)/позубити

by Борис Грінченко

◀ позсукувати

Словарь української мови Борис Грінченко П позубити

позубитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Позуби́ти, блю́, биш, гл. 1) Зазубрить; сдѣлать зазубрины. Позубили мені сокиру. Ой десь мене Господь Бог не простив, що я у неділю серпи позубив. АД. I. 81. 2) Сдѣлать зубцы. Позубила комір і чохлу.