Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/позурочувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позурочувати
Берлін: Українське слово, 1924

Позуро́чувати, чую, єш, гл. Сглазить (многихъ). Дітей мені позурочувала. Богодух. у.