Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/позурочувати

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ позужувати Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позурочувати 		позустрівати ▶
Берлін: Українське слово, 1924

Позуро́чувати, чую, єш, гл. Сглазить (многихъ). Дітей мені позурочувала. Богодух. у.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словарь_української_мови_(1924)/позурочувати&oldid=515820