Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покадити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покадити
Берлін: Українське слово, 1924

Покади́ти, джу́, диш, гл. Покадить. Я тютюном покадила, а редькою споминала. Чуб. V. 562.