Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покартати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покартати
Берлін: Українське слово, 1924

Покарта́ти, та́ю, єш, гл. Побранить. Словами покартай його, а не бий. Ном. № 3872.