Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покатати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покатати
Берлін: Українське слово, 1924

Поката́ти, та́ю, єш, гл. 1) Покатать, повозить. 2) Быстро поѣхать. О. Гервасій покатав льодом, тільки паламар поньокує. Св. Л. 95.