Словарь української мови (1924)/покидати
| ◀ покивати | Словарь української мови П покидати |
покидатися ▶ |
|
Покида́ти, да́ю, єш, сов. в. поки́нути, ну, неш, гл. Покидать, покинуть, оставлять, оставить, бросить. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче, що голуб голубку покидати хоче. Мет. 78. Як дівчині не журиться, — козак покидає. Мет. 79. Покинь даремну думку думати, покинь нещире мене кохати. Чуб. V. 386. Коли покидаєш, покинь хліба їсти, а щоб тобі було тяжко сісти. Чуб. V. 194. Чи подобенство, мій брате, щоб я своє добро турецьке на шляху покидав? ЗОЮР. I. 33.
Поки́дати, даю, єш, гл. Бросить, оставить (во множествѣ). Нащо ж ти діточки поки́дала? Мил. 221. В руйновищі, що люде по'дбігали, покидали мов кучуруги цегли. К. Іов. 34. Чуби́ поки́дати. Первоначально: остричься (о многихъ), а затѣмъ: быть взятымъ въ солдаты, такъ какъ при этомъ взятыхъ стригутъ. Г. Барв. 15.