Словарь української мови (1924)/покидька

by Борис Грінченко

◀ покидь

Словарь української мови Борис Грінченко П покидька

покидьків ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поки́дька, ки, ж. 1) Негодный предметъ. К. (Хата, XVI). 2) Заброшенное существо женскаго рода. Я така вбога і безталанна дівчина, покидька, чужий попихач. Г. Барв. 381.