Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покидько

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покидько
Берлін: Українське слово, 1924

Поки́дько, ка, м. Заброшенное существо мужескаго рода. Ні батька, ні матері, — покидько. Козел. у. Слов. Д. Эварн.