Словарь української мови (1924)/покинутися

by Борис Грінченко

◀ покинути

Словарь української мови Борис Грінченко П покинутися

покипіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поки́нутися, нуся, нешся, гл. Отстать (отъ стада), идя за кѣмъ ненамѣренно остаться. О, я тебе не покинуся. Вражий баран і не покинеться. Литин. у.