Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поклоняти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поклоняти
Берлін: Українське слово, 1924

Поклоня́ти, ня́ю, єш, сов. в. поклони́ти, ню́, ниш, гл. 1) Наклонять, наклонить. 2) Кланяться, поклониться, посылать поклонъ. То не сива зозуля закувала, як сестра до брата з чужої сторони поклоняла. Мет. 356.