Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поковтати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поковтати
Берлін: Українське слово, 1924

Поковта́ти, та́ю, єш, гл. Проглотить (многое). Грин. I. 43. Море поковтало бідолах. К. Бай. 48.

Поко́втати. См. Поковтувати.