Словарь української мови (1924)/поковтати
Зовнішній вигляд
◀ поковзтися | Словарь української мови П поковтати |
поковтач ▶ |
|
Поковта́ти, та́ю, єш, гл. Проглотить (многое). Грин. I. 43. Море поковтало бідолах. К. Бай. 48.
Поко́втати. См. Поковтувати.