Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пококати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пококати
Берлін: Українське слово, 1924

Поко́кати, каю, єш, гл. Постричь, обстричь (овецъ). Мнж. 182.