Словарь української мови (1924)/покочувати
| ◀ покочистий | Словарь української мови П покочувати |
покошинка ▶ |
|
Поко́чувати, чую, єш, сов. в. покоти́ти, кочу́, тиш, гл. Обмыть доенку, изъ которой вылито молоко. У мене нема тії й моди, щоб дійницю покочувати та гладишки тим доливати. А багато так роблять, що як неповна гладишка, так дійницю покотить і дольлє. Черниг. у.