Словарь української мови (1924)/покошитися
| ◀ покошинка | Словарь української мови П покошитися |
покошкати ▶ |
|
Покоши́тися, ши́ться, гл. безл. = Окошитися 2. Ти за всіх говориш, за все й відповідатимеш. Бунтуєш других, а на тобі все покошиться. Св. Л. 296. Иногда въ знач. окончиться. На тім не покошилось, що вибили Тимоху. Св. Л. 289.