Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покоїти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покоїти
Берлін: Українське слово, 1924

Поко́їти, ко́ю, їш, гл. Покоить, лелѣять. Я тебе не покину довіку, буду тебе покоїти. Кв.