Словарь української мови (1924)/покривайло

by Борис Грінченко

◀ покривайлечко

Словарь української мови Борис Грінченко П покривайло

покривайниця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Покрива́йло, покри́вало, ла, с. Покрывало. Бере покривало (намітку), розгортує і накидає на молоду зовсім. Грин. III. 448. Кошулі тоненькі, покривала біленькі вони б виношали. Нп. Покривало на мертву купила. Кролев. у. Окрило їх покривало густеє. К. Іов. 36. Ум. Покрива́йлечко, покривалечко. Мет. 207.