Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покривдити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покривдити
Берлін: Українське слово, 1924

Покри́вдити, джу, диш, гл. Обидѣть. Гріх їм буде, що сироту покривдили.