Словарь української мови (1924)/покришити

by Борис Грінченко

◀ покришечка

Словарь української мови Борис Грінченко П покришити

покришище ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Покриши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Покрошить. Мовчи та диш, а то щоб і тебе на локшину не покришили. Кв. 2) Порѣзать небольшими кусками. Жінка достала хліба й соли, покришила сала. Левиц. Пов. 105. Покришене м'ясо. О. 1862. IV. 89.