Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покрутити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покрутити
Берлін: Українське слово, 1924

Покрути́ти, чу́, тиш, гл. 1) Покрутить, повертѣть. А чорт тоді покрутив головою і каже: таки і я тебе покалічив. Рудч. Ск. I. 52. 2) Исковеркать. Щоб тобі покрутило. Чуб. I. 90.