Словарь української мови (1924)/покурити

by Борис Грінченко

◀ покупчитися

Словарь української мови Борис Грінченко П покурити

покус ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Покури́ти, рю́, риш, гл. 1) Покадить. 2) Покурить. От він полежав трохи, покурив люльки. Рудч. Ск. II. 179. 3) Не поку́риш. Не удастся тебѣ. Мабуть не на таких наскочив, не покурить. Рудч. Ск. I. 75.