Словарь української мови (1924)/поламати

by Борис Грінченко

◀ поламання

Словарь української мови Борис Грінченко П поламати

поламатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Полама́ти, ма́ю, єш, гл. 1) Поломать, изломать. Санки поламаєш. Рудч. Ск. II. 6. Взяли мене, поламали і в пучечки пов'язали. Чуб. V. 538. 2) Нарушить, уничтожить. Знайшлися такі метці, що й громадську волю поламали. Мир. ХРВ. 222. Я стану або другою людиною, або поламаю віру. Левиц. I. 181. 3) Потревожить? Нащо ти мене із сна поламав? Черк. у. Не заснула, а тільки очі поламала. Сим. 185.