Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/полапати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
полапати
Берлін: Українське слово, 1924

Пола́пати, паю, єш, гл. Пощупать. Полапала за ребро. Чуб. II. 86. Ось понеси молоть, то підкруте, полапа борошно та й сяде. Ном. № 3114, стр. 285.