Словарь української мови (1924)/полатати

by Борис Грінченко

◀ полатай-хата

Словарь української мови Борис Грінченко П полатати

полаторжитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Полата́ти, та́ю, єш, гл. 1) Починить, положить заплаты. Хлопець у свитині полатаній. Шевч. 176. 2) — бо́ки. Побить, отколотить. Кийом боки полатали. Грин. III. 620.