Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поленичник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поленичник
Берлін: Українське слово, 1924

Полени́чник, ка, м. Клубника (само растеніе). Ой є стежечка да маленькая — муравочка зелененькая; ой заросла да суничником, зацвіла поленичником. Мет. 163.