Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/полоник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
полоник
Берлін: Українське слово, 1924

Поло́ник, ка, м. 1) Разливная ложка, большая ложка. Шух. I. 250. Замішався, як полоник межи ложками. Ном. № 7936. 2) Головастикъ.