Словарь української мови (1924)/полох

by Борис Грінченко

◀ полоть

Словарь української мови Борис Грінченко П полох

полоханий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́лох, ха, м. 1) Смятеніе, ужасъ. І радувався царь, що вийшли з його краю, бо страх обняв усіх, увесь Єгипет — полох. К. Псал. 242.

Поло́х, меж. Выражаетъ испугъ, также удары сердца съ испуга. Серце у мене тільки полох-полох, та й замліло. Г. Барв. 127.