Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/полох

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
полох
Берлін: Українське слово, 1924

По́лох, ха, м. 1) Смятеніе, ужасъ. І радувався царь, що вийшли з його краю, бо страх обняв усіх, увесь Єгипет — полох. К. Псал. 242.

Поло́х, меж. Выражаетъ испугъ, также удары сердца съ испуга. Серце у мене тільки полох-полох, та й замліло. Г. Барв. 127.