Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/полуднати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
полуднати
Берлін: Українське слово, 1924

Полу́днати, наю, єш, гл. Полдничать. Сядеш, мати, полуднати, — ні з ким розмовляти. Мет. 224.