Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/помаяти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
помаяти
Берлін: Українське слово, 1924

Пома́яти, ма́ю, єш, гл. Развѣваться нѣкоторое время. Уже моя руса коса по двору помаяла. Чуб. V. 582. Не дають вітри постояти, зеленому листу помаяти; та не дають люде погуляти, русою косою помаяти. Мил. 87.