Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/померклий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
померклий
Берлін: Українське слово, 1924

Поме́рклий, а, е. Померкшій, угасшій. Померклим поглядом вона обвела кругом хату. Мир. Пов. I. 170. Вірний огирь ледві дише, зна, що згинути пора, і померклими очима на вояку позира. Щог. Сл. 29.