Словарь української мови (1924)/помлівати

by Борис Грінченко

◀ помкнутися

Словарь української мови Борис Грінченко П помлівати

помножання ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Помліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. помлі́ти, млі́ю, єш, гл. 1) Обомлѣвать, обомлѣть. Моє серденько мліє, мліє, помліває. Чуб. V. 403. Болить животочок, все тіло помліло. Чуб. V. 263. Усі помліли: „Се він, — кажуть, — збожеволів“. Г. Барв. 210. 2) Вспотѣть, обезсилѣть отъ жары. Буйволи на сонці помліли. Драг. 2.